Matka Boska Surażska

Surażska (Nowodworska) ikona Matki Boskiej znajdowała się w Nowodworskim klasztorze na Wołyniu i była jedną z czczonych kopii Matki Boskiej Częstochowskiej. Według legendy, Bogurodzica Surażska została stworzona już w XIV wieku. Wiadomo na pewno, że po 1569 roku została przeniesiona do klasztoru Jeleckiego w Czernihowie, stamtąd do miasta Suraż (obecnie obwód briański, Rosja), a następnie do klasztoru Spaso-Przemienienia Pańskiego w Nowogrodzie Siewierskim. Po zamknięciu klasztoru przez władze radzieckie obraz został utracony.
Ikona była uważana za cudowną, więc w XVII-XIX wieku wielokrotnie ją odtwarzano w kopiach ikonograficznych i rycinach. Te kopie pozwalają wyobrazić sobie wygląd utraconego oryginału.
Jedną z późnych kopii oryginalnego obrazu Matki Boskej Surażskej jest Matka Boska Surażska z 1823 roku, ze zbiorów Czernihowskiego Muzeum Sztuki. Badacze przypuszczają, że jej autorem był lokalny czernihowski mistrz.
Tradycyjne cechy ikonograficzne Matki Boskiej Częstochowskiej w wizerunku Bogurodzicy Surażskiej są dobrze widoczne, choć uległy pewnym przekształceniom: twarze Bogurodzicy i Dzieciątka Jezus są bardziej zaokrąglone, nimby są otoczone podwójnym złotym półkolem z imitacją „promieni światła” z falistymi trójkątami. Bogurodzica i Jezus są ubrani w szaty ozdobione złotymi gwiazdami. Nieco różnią się także ich korony (z monogramami, zwieńczone krzyżem) na głowach Matki Boskiej i Jezusa.

Суражська (Новодворська) ікона Богоматері знаходилася у Новодоворському монастирі на Волині та була однією з шанованих копій Богоматері Ченстоховської. За легендою, Богоматір Суражська була створена ще у ХІV ст. Достовірно відомо, що десь після 1569 р. її перенесли до Єлецького монастиря в Чернігові, звідти до міста Сураж (нині Брянська область, Росія), а потім до Спасо-Преображенського монастиря в Новгороді-Сіверському. Після закриття монастиря радянською владою образ був втрачений.
Ікона вважалася чудотворною, тож протягом ХVІІ-ХІХ ст. її неодноразово відтворювали в іконописних копіях та гравюрі. Ці копії дозволяють скласти уявлення про вигляд втраченого оригіналу.
Однією з пізніх копій Богородиці Суражської є Богородиця Суражська 1823р., із зібрання Чернігівського художнього музею. Дослідники припускають, що її автором був місцевий чернігівський майстр.
Традиційні риси іконографії Ченстоховської Богоматері в образі Богородиці Суражської з добре простежуються, хоча й зазнали певної трансформації: обличчя Богородиці та Немовляти-Христа більш округлі; німби окреслені подвійним золотим півколом з імітацією «променів сяйва» хвилястими трикутниками; Богородиця та Христос вбрані в одяг, декорований золотими зірками. Дещо відрізняються й їх корони (з монограмами, увінчані хрестом) на головах Богоматері та Христа.