Matka Boska Częstochowska

Ikona Częstochowskiej Matki Boskiej jest jedną z największych świętości Polski oraz całej Europy Środkowej. Jest to rzadki wariant ikony, który łączy w sobie tradycje wschodniego i zachodniego ikonopisania. Na Ukrainie i w Polsce znane są liczne kopie tej ikony, które uznawane są za cudowne.

Według legendy autorem ikony jest ewangelista Łukasz. W 326 roku bizantyjska cesarzowa Helena przywiozła ikonę do Konstantynopola, gdzie znajdowała się przez pięć stuleci. W drugiej połowie XIII wieku została przewieziona przez króla Rusi-Ukrainy (Księstwa Halicko-Wołyńskiego) Lwa Daniłowicza do zamku w Bełzie, gdzie stała się miejscową świętością. Według legendy ikona uratowała ludzi podczas oblężenia zamku w Bełzie przez Tatarów. Później, w XIV wieku, książę śląski Władysław Opolczyk przewiózł ikonę najpierw do Lwowa, a potem do założonego przez niego klasztoru paulinów na Jasnej Górze w Częstochowie.

Na początku XV wieku klasztor zniszczyli husyci. Zgodnie z legendą chcieli ukraść ikonę, ale nie mogli ruszyć wozu z łupami z miejsca. W ataku furii jeden z rabusiów zrzucił ikonę na ziemię, a inny uderzył ją szablą po twarzy Bogurodzicy. Od tego czasu Bogurodzica jest przedstawiana z dwoma bliznami na prawym policzku. W 1717 roku nastąpiła koronacja papieska obrazu i ikona została uznana za cudowną.

W drugiej połowie XX wieku polscy naukowcy przeprowadzili fundamentalne badania ikony. Zgodnie z ich ustaleniami, Bogurodzica Częstochowska była przemalowywania co najmniej dwa razy (ikona ma trzy warstwy farby). Pierwsza warstwa powstała nie wcześniej niż w XII-XIII wieku, druga w połowie XIV wieku pod wpływem tradycji włosko-weneckiej, a trzecia w latach 1430-1434, podczas konserwacji. Polscy specjaliści doszli do wniosku, że ikona niewątpliwie ma bizantyjskie korzenie, ale ostatecznie zyskała cechy pod wpływem łacińskim, zwłaszcza włoskim. Po ostatniej konserwacji obraz nabrał cech gotyckiego malarstwa europejskiego, a z powodu ciemnego oblicza Bogurodzicy, ikona nazywana jest również ,,Czarną Madonną”.

Ікона Ченстоховської Богоматері – одна з найбільших та найшанованіших святинь Польщі та усієї Центральної Європи. Це рідкісний варіант ікони, якій поєднує в собі як східні, так і західні традиції іконопису. В Україні і Польщі відомі численні копії цієї ікони, які вважаються чудотворними.

За переказами автором ікони вважається євангеліст Лука. У 326 році візантійська імператриця Олена привезла ікону до Константинополя, де вона перебувала протягом п’яти століть. У другій половині ХІІІ столітті вона була перевезена королем Русі-України (Галицько-Волинського князівства) Львом Даниловичем до Белзького замку та стала місцевою святинею. За переказами, ікона врятувала людей під час облоги Белзького замку татарами. Пізніше, у XIV столітті, сілезький князь Владислав Опольський перевіз ікону спочатку до Львова, а потім до заснованого ним Ясногорського монастиря отців-паулінів у місті Ченстохові.

На початку ХV ст. монастир спустошили гусити. Згідно з переказами, вони хотіли вкрасти ікону, але не змогли зрушити віз із награбованим з місця. В нападі люті, один із грабіжників скинув ікону на землю, а інший вдарив шаблею по обличчю Богоматері. З того часу Богородицю зображують із двома шрамами на правій щоці. У 1717 році ікона була коронована Папою та проголошена чудотворною.

У 2 половині XX століття польські вчені зробили фундаментальне дослідження ікони. Згідно з їхніми висновками, Богоматір Ченстоховська була перемальована мінімум два рази (ікона має три шари фарби). Перший шар з’явився не раніше ХІІ-ХІІІ століття, другий – у середині ХІV століття під впливом італо-венеційської традиції, а третій – в 1430-1434 роках, коли проводилася її консервація. З цього польські фахівці зробили висновки, що ікона безсумнівно має візантійське коріння, однак остаточно набула рис під латинським, зокрема італійським впливом. Після останньої консервації, образ набув рис готичного європейського живопису, а через темний лик Богородиці ікону також називають «Чорною Мадонною».

Ikona pochodzi z XVII wieku. Jest dwustronna. Styl obu obrazów nieco różni się od siebie, widać ślady licznych odnowień. Została znaleziona w 1978 roku w grobie Leontija Połubotka na terenie klasztoru Jeleckiego w Czernihowie.
Leontij Połubotok (ur. przed 1635 r., zm. 1695 r.) był generalnym esaułem i buńczucznym Wojsk Zaporoskich, pułkownikiem pułków perejasławskiego i czernihowskiego. Był ojcem hetmana Pawła Połubotka, znanego ukraińskiego magnata i działacza politycznego. Historia jego rodu sięga początku XVII wieku, kiedy to pradziadek Leontija, Jarema, otrzymał przywilej na posiadanie ziemi w Czernihowie od polskiego króla Władysława IV Wazy.
Obraz jest niewielkich rozmiarów (15,7×11,5 cm), u góry pośrodku ma otwór do zawieszania. Biorąc to pod uwagę, można przypuszczać, że został stworzony do podróży. Służył jako swoisty talizman dla właściciela i (zgodnie z ówczesną lokalną tradycją) towarzyszył mu po śmierci.
Na głównej stronie ikony przedstawiona jest Matka Boska Częstochowska. Jej wizerunek nieco różni się od oryginału: po obu stronach głowy Matki Boskiej są anioły, jej maforion ozdobiony jest złotym roślinnym ornamentem, wokół głowy Matki Boskiej i Chrystusa są nimby z imitacją „promieni światła” falistymi trójkątami. Styl obrazu pozwala przypuszczać, że wykonał go profesjonalny artysta.
Na drugiej stronie przedstawiony jest kozak przed Ukrzyżowaniem na tle architektonicznego pejzażu. Kozak jest uzbrojony w szablę i trzyma konia za uzdę, demonstrując gotowość do walki i obrony wiary chrześcijańskiej. Na niebie nad nim są cztery anioły. Przypuszcza się, że kozak przed Ukrzyżowaniem to sam Leontij Połubotok. Ten obraz jest dziełem ludowego artysty, który nie przestrzegał tradycyjnych kanonów ikonopisania.

Ікона датується XVII ст. Вона двобічна. Стилістика обох зображень дещо відрізняється, помітні сліди їх численних поновлень. Була знайдена у 1978 р. в похованні Леонтія Полуботка на території Єлецького монастиря в Чернігові.

Леонтій Полуботок (нар. до 1635 р. — пом. 1695р. ) був генеральним осавулом і бунчужним Війська Запорозького, полковником Переяславського і Чернігівського полку. Батьком гетьмана Павла Полуботка – відомого українського магната та політичного діяча. Історія його роду простежується з початку XVII ст., коли прадід Леонтія, Ярема, отримав привілей на володіння землею у Чернігові від польського короля Владислава IV Вази.

Образ невеликого розміру (15,7×11,5 см), згори по центру має дірочку для підвішування. З огляду на це, припустимо, що його створено для походів т Він слугував своєрідним оберегом для господаря та (за тодішньою місцевою традицією) супроводжував його по смерті.

На чільному боці ікони зображена Ченстоховська Богоматір. Її образ трохи відрізняється від оригіналу: по обидва боки від голови Богородиці янголи, її мафорій прикрашений золотим рослинним орнаментом, навколо голови Богоматері та Христа німби з імітацією «променів сяйва» хвилястими трикутниками. Стилістика зображення дозволяє припустити, що його виконав професійний митець.

На другому боці зображений козак перед Розп’яттям на фоні архітектурного пейзажу. Козак озброєний шаблею та тримає коня за вуздечку демонструючи готовність до бою і захисту віри християнської. У небі над ним чотири янголи. Припускають, що козак перед Розп’яттям – сам Леонтій Полуботок. Це зображення належить авторству народного майстра, який не дотримувався традиційних канонів іконопису.